Гуртовенко Вадим, 11 клас
Комунальний опорний заклад „Виноградський навчально-виховний комплекс „ Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів“ Виноградської сільської ради Черкаської області“
Вчитель, що надихнув на написання есе: Панухнік Ясна Олександрівна

Моя Україна майбутнього

24 лютого 2022 року всі, без винятку, українці прокинулися від вибухів та гулу ракет. Цей день закарбувався в пам’яті людей, як щось страшне, незрозуміле, всі налякані і розгублені, не знають ,що робити, куди їхати чи іти ,але всі прагнуть миру, стабільності та спокою.

На даний час для мене мир означає закінчення бойових дій на Україні та наша остаточна перемога. Щоб діти мали змогу навчатися, батьки – працювати без постійних повітряних тривог та не хвилюючись за свою безпеку та безпеку своїх рідних. Щоб солдати всі повернулися живими додому до рідних сімей. Щоб настала стабільність в Україні та люди перестали виїжджати за кордон в пошуках кращого життя. Тож для мене – це основні значення миру, тому що без них не буде нормального життя в рідній країні.

А що ж очікує нашу країну в майбутньому? Можна довго роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. Все залежить від того, як і коли закінчиться війна, в якому стані ми відвоюємо наші території, яка кількість населення залишиться в Україні, стану економіки та настрою людей.

Наша Батьківщина стане економічно розвинена, та всі громадяни будуть мати гідний рівень життя і житимуть в достатку.

Збільшиться кількість зброї в державі, щоб бути готовими до захисту рідного краю. Підвищиться рівень освіти громадян, їхній стан здоров'я та рівень конкурентної спроможності. Економіка України перейде на новий технологічний рівень та зміцниться національна ідентичність, що врятує українців від бідності та зникнення нації. Держава стане успішною, присвятивши декілька десятиліть виробленню культури ефективної взаємодії між громадянами та створенню безпечного й економічного простору. Тож давайте станемо прикладом для інших держав світу.

Не забуваймо українську державу, бо це особливість нашої держави. Наші вишиванки відомі на весь світ своїми орнаментами та символами-оберегами. А яка ж у нас мова солов'їна. Багато українських письменників стали історією нашої рідної літератури, а такі письменники, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка вивели нашу літературу на світовий рівень і звернули на себе увагу всієї Європи.

Але і наука й освіта мають стати пріоритетом в нашій країні. Слід згадати відомих винахідників та науковців, серед яких були й українці. В майбутньому теж будуть успіхи в цих сферах діяльності. Будуть створені коледжі та університети, випускники яких здобудуть світове визнання.

Про екологію Батьківщини ми будемо дбати аж до старості, тому що про наш край ніхто не подбає, крім нас.

І все ж таки Україна переможе.

Перемога України – це найбільша мрія кожного українця. Ми всі її чекаємо і стараємося кожен в міру своїх можливостей наблизити цей момент. Але мало хто планує своє далеке майбутнє, адже живемо одним сьогоднішнім днем. Та кожен з нас задумується над питанням, що він зробить, коли Україна переможе?

Насамперед, повернеться мій дядько з війни, ми всі зберемося нашою великою родиною і відсвяткуємо таку довгождану зустріч та перемогу нашої країни. А потім почнемо відбудовувати наші зруйновані території. Відновлюватимемо міста і села, лікарні, пам'ятки культури. Найголовніше, що ми це будемо робити разом, згуртовано, як одна велика родина. Відкриємо центри психологічної підтримки для наших воїнів та людей, які постраждали під час війни. Будуватимемо справжні союзи з дружніми державами, щоб не було подібних загроз, а також зміцнюватимемо нашу армію, боротимемося з корупцією та розвиватимемо нашу Батьківщину.

Ми ніколи не забудемо про тих, хто загинув у цій війні. Будемо шанувати їхню пам'ять, зберігати і передавати історії цих подій нашим нащадкам, щоб вони ніколи не повторили наших помилок і не знали, що таке війна. Все це я, звичайно, не робитиму сам, адже наразі найперше моє з однолітками завдання – це здобути освіту. Вивчитися на гідну професію, щоб в майбутньому наше покоління разом допомагало відбудовувати та зміцнювати нашу державу. Цим ми покажемо всьому світу, наскільки сильний дух української нації. І тільки після цього ми зможемо носити горде звання – українець.