Алекберова Анастасія

Красносільський ліцей Красносільської сільської ради, 10 клас

Вчитель, який надихнув на написання есе - Москаленко Ольга Леонідівна

"Моя Україна майбутнього"

Україна - це моя батьківщина , місце, де я народилася, зростаю та навчаюся.

Вже понад рік і сім місяців в рідній країні відбувається хаос…Йде війна , яка кожного дня приносить значні втрати: руйнування будівель та культурних памʼяток, смерть тисячів солдатів та мирних жителів. Багато хто був вимушений покинути рідний дім , але навіть на далекій відстані все ж таки залишається українцем.

Ми всі є єдиним великим народом, однією міцною сімʼєю. Кожного з нас обʼєднує мова і історія ,нація і патріотизм. Нас, українців, дуже багато , в кожного є свої думки та мрії, але всіх обʼєднує одна велика мрія - мир в нашій славній Україні. На світі є багато людей і для кожного є своє поняття щодо миру, і в мене воно теж є.

З початку повномасштабної війни в моїх думках кожного дня виникає питання: «Коли ж це все закінчиться?»… Постійно лягаєш спати та прокидаєшся з одним і тим самим в голові…Емоційний стан значно погіршується, і будні стають сірими, наче хмара перед дощем. Я ще не досить доросла, але в моєму підлітковому віці маю вагоме поняття щодо миру.

Мир - це довгоочікувана гармонія та спокій в рідній країні, це відчуття повної безпеки, коли твій страх за своє життя повністю зникає і ти починаєш жити як раніше , будуючи великі плани на майбутнє. Мир і злагода відчувається, коли всі твої рідні та друзі знаходяться в безпеці, коли між вами немає тих тисяч кілометрів. Мені ,як і раніше, хочеться спокійно прокидатися зранку , вставати і збиратися до школи, щоб зустрітися зі своїми друзями та весело провести цей день. Ходити в кіно або в кафе, відвідувати концерти або екскурсії, насолоджуючись цим чудовим моментом. Колись ці звичайні речі знову будуть реальністю для кожного з нас , всі заживуть ще краще, ніж раніше, а минуле залишиться десь позаду .

Тема майбутнього мене дуже цікавить та лякає водночас. Я не можу точно передбачити що станеться зі мною та моєю країною через 20 або 30 років… Лише багато думок та уявлень щодо життя потім, після війни… Мені дуже хочеться розповісти про майбутнє... Про свої мрії…Там ,в майбутньому, я ,звісно ж, бачу мир і злагоду, яка прийшла з кінцем війни, в якій ми перемогли. Відвойовані землі та відбудовані міста, народ, що повернувся додому. Матері , діти та жінки, які дочекалися повернення своїх дітей , батьків та чоловіків додому живими та неушкодженими. Воїни, памʼять яких будуть вшановувати все життя , і з гордістю памʼятати їхні досягнення.

Наразі кожен підліток випробовує себе в чомусь новому , хтось вчиться малювати , а комусь подобається писати вірші ,романи , детективи або фентезі. Не забуваємо ще й про музичний напрям. Музичний простір України буде здобувати великі перемоги ,у цьому відношенні я не маю жодних сумнівів , адже наш народ дуже талановитий , а наша мова - наймилозвучніша з усіх, що я чула. Кожного дня зʼявляється багато нових співаків різних вікових категорій, від дітей до дорослих. Не уявляю майбутнього без розвиненої блогосфери українців. Блогерство - сфера ,яка з кожним днем набуває більшої популярності, і через декілька років це точно стане повноцінним процесом, який прийме багато людей. Блоги про Україну- це найцікавіше! Я вважаю, що майбутнє нашої держави, саме в наших руках, тож давайте разом зробимо наші мрії щодо щасливого далекого майбутнього реальними!

День за днем ми стаємо на крок ближче до перемоги, на лінії фронту здобуваються значні досягнення. Звісно ж, перемоги не може бути і без поразок та втрат, але це робить нас тільки сильнішими. Веселою забавкою є планування своїх дій після перемоги. І ,іноді, я сиджу і уявляю, що б саме я зробила. Напевно, перш за все, обійму своїх батьків і скажу, що дуже сильно люблю їх. Буду обговорювати цю новину з друзями та щиро радіти довгоочікуваній події. В цю мить не обійдеться без гучних веселощів. Вся країна буде святкувати , а я - разом з усіма.

Ми сильний народ , нехай янгол оберігає кожного з нас. Все буде Україна!