Елеонора Олегівна зіткнулась з безліччю труднощів на початку війни, але попри це, намагалась допомагати іншим

Я спала вдома у Харкові, але мене розбудив дзвінок від сестри чоловіка, яка сказала, що чула вибухи. Перші тижні були дуже важкі: переховування у підвалах, постійні звуки літаків, хвилювання за рідних та нерозуміння, куди рухатися далі.

На початку війни всі дуже панікували, було важко купити їжу та ліки. Ми намагалися допомагати іншим і координували свої дії з волонтерами у соціальних мережах.

Згодом ми все ж вирішили переїхати в інше місто. Дуже важко було залишати рідний дім, адже частина родини живе в Харкові - і це щоденне хвилювання за них.

Багато людей допомагають один одному - це вселяє надію на краще. Хоча є, на жаль, і негативні випадки.

До війни я займалась викладанням та журналістикою. Зараз зайнятість дещо змінилася, але я працюю у тій же сфері.

Про жахливі події мені нагадує одяг, у якому я сиділа у підвалах, та перші покупки у новому місті, як нагадування, що потрібно поки що продовжувати жити тут. Боляче і неприємно усвідомлювати, що минуле життя втрачене.