Після школи я забираю дев’ятирічну дочку Дашу сама. Іноді дорогою додому ми затримуємося біля меморіалу, де встановили пам’ятну дошку. На цьому місці загинув друг Даші Єгор під час обстрілу 13 лютого 2015 року. З групи в дитячому садку, куди ходила Даша, троє дітей, разом із нею, були поранені, один – Єгорка – загинув.

Спочатку обстріляли Краматорськ, потім снаряди долетіли до Бахмута. У будній день діти поверталися зі школи. Проходять повз дитячий садок – і тут раптом починається обстріл.

Снаряди падають і розриваються прямо у дворі дитсадка. Даша розповідала, що вони бігли, а вона кричала Єгору: «Лягай!». Він не лягав. Загинув на очах у дочки, йому було вісім років. Дашу поранило в руку.

Знадобилося кілька місяців, щоб розробити поранену руку. А ось осколок у спині лікарі не можуть вийняти досі – занадто ризиковано. Зачеплений нерв, Даша може взагалі стати паралізованою.

Лікарі заборонили їй фізичні навантаження, і мрія про танці стала примарною. На похмуру погоду в неї болить спина. Довго не могла спати в темряві – мучили кошмари. Малювала одні труни та Єгора.

Дочка пройшла курс реабілітації, біль у спині пройшов.