Я самотня мама з трьома дітьми. У нашому селі багато хто виїхав якнайдалі від війни, а мені тікати нікуди, хоча в Орлівці сьогодні дуже небезпечно перебувати. Ми і постріли чули, і будинки навпроти постраждали.

Наймасштабніший обстріл був минулої зими (2015). Після тих подій моя середульша дочка Віталіна довго не могла отямитися. Десь грім прогримить – вона вже в крик і сльози.

Постраждав і наш будинок, уся будівля в тріщинах. Часто бувають перебої з електрикою. Старший син Олександр уже знає, чого варто пережити морози без світла та газу. Ми того року чотири місяці сиділи без світла. Готували їсти на вогнищі.

Саша займається господарством і допомагає няньчити молодших сестер. Хоча мріяв про студентське життя, вступив до училища в Донецьку. Але навчання довелося кинути – було занадто небезпечно перетинати лінію розмежування.

Я зараз у декретній відпустці, молодшій дочці 10 місяців. Отримую одну допомогу. Загальний дохід на сім'ю – трохи більш ніж 1000 гривень. Виживаємо завдяки господарству.