Шевченко Валерія, 16 років, ОЗО Матвіївський ЗНВК «Весвіт», с. Матвіївка

Есе "День, коли почалась війна"

У нашому світі дуже розповсюджені війни. Часто країни використовують цей метод для вирішення конфліктів, територіальних питань тощо. Як на мене, це жахливо. Бо через суперечки між владою деяких держав мають страждати невинні люди.

На жаль, збройні конфлікти не можуть обійтись без жертв. Світ руйнується з кожним днем, кожною хвилиною і секундою. Весь час помирають люди, чиїсь бабусі, дідусі, батьки і діти. Руйнуються міста, інколи зникають нації та їхні представники.

Але легко обговорювати такі питання, коли ці страшні речі не торкаються тебе, твоїх близьких, друзів та родини. Лише уявіть, що відчувають жінки й матері чоловіків, яких відривають від сім’ї та дітей. Вони вимушені покинути дім, щоб боротися за Батьківщину.

Задумайтесь, як багато сімей ладні віддати все, щоб не побачити ім’я рідної людини в списках загиблих.

Страшно подумати, що відчувають люди, які бачили на власні очі смерть, розпач й не бачили виходу з цього жаху. Деяким доводиться жити у підвалах. Хтось лякається кожного шурхоту під час сну, а хтось стереже сон близьких, щоб напасть не застала їх зненацька.

Особисто я навіть не можу згадати деталі того самого дня, коли раптово про все дізнались. Для мене це був наче пазл. Кожного дня до моєї свідомості надходила якась частина нової картинки. Останньою деталлю був п’ятихвилинний епізод новин, який було чути з вітальні, і слова, сказані батьком. Він розмовляв із мамою про його можливе залучення до АТО. Про те, що нам довелося б переїжджати в іншу частину країни.

Сама думка про те, що я буду повинна попрощатися з будинком й усіма речами, що стали для мене такими рідними за стільки років. Все, що я бачила впродовж дитинства, може просто зникнути. Але найстрашнішим було те, що я могла просто втратити батька, як і іншого члена сім’ї.

Зараз мені майже шістнадцять. Йшов 7-8-й рік після початку воєнних дій. Конфлікт то згасає, то показує язики вогню знов, ніхто не може сказати, що буде завтра, через тиждень, рік.

На жаль, ми не можемо знати, коли настане мир. Але сподіваюсь, що люди усвідомлять, що конфлікт можна вирішити й мирним шляхом. Для мене мир – це відчуття впевненості і спокою за власне життя і здоров’я близьких.