Наталія Миколаївна зі страхом згадує про життя в окупації

Гучні вибухи розбудили мене 24 лютого, коли я мирно спала вдома. На жаль, ми зіткнулись з нестачею продуктів, також доводилось жити без світла та зв'язку. Згодом ми вирішили покинути рідну домівку.

Я була шокована, коли дізналась, що знайома сім’я загинула під час бойових дій.

До глибини душі мене зворушило визволення з окупації мого села.

Через війну моя дитина стала дуже вразливою: не хоче спілкуватися, боїться навіть гучного шуму.

Про війну мені нагадує білий колір – я його тепер ненавиджу, адже нас змушували в'язати білі ганчірки на руки, коли ми виїжджали з окупації.

Наразі роботи у мене немає, але планую повернутися додому та влаштуватись на минулу роботу.