Розум'як Олександр, 10 клас, Гуменецький ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Щегельська Таміла Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мій шлях, упродовж останніх кількох років, щодня стає складнішим, хоча він і так був нелегким. Думки, які постійно ширяють в моїй голові – хаотичні. Тисяча днів війни дає про себе знати жалем за спокійним минулим, сумом за безтурботними днями з друзями, втратами мрій і, найгірше, втратами дорогих мені людей, знайомих і просто відданих життєлюбних захисників і захисниць, з яких варто брати приклад. Ці люди змогли б зробити ще багато добрих вчинків, відкриттів і буденних справ. Вони мали мріяти і одружуватися, працювати і вчитися, дружити і кохати, дивитися на галасливих внуків і готувати смачні пироги з фруктами, вирощеними у власному саду. Але війна внесла свої корективи.

Війна, розпочата в 2014 році, торкнулася кожного мого друга, кожної людини з мого села і всіх українців.

В червні 2014 був зруйнований аеропорт міста Луганськ. Звідти, з пораненням руки, повернувся мій земляк, один з героїв. Одужавши, він знову повернувся на фронт. А сьогодні ми відкривали пам’ятний знак, розміщений на фасаді нашого освітнього закладу, вшановуючи його хвилиною мовчання.

Я стояв під дощем, зігнувши голову, дивився на квіти з чорною стрічкою. А на обличчях його рідних бачив чорний пекучий біль.

Я, як і мої друзі-десятикласники, не перестаю думати чим можу допомогти воїнам тут і зараз. Намагаюся добре вчитися, саме від цього залежить майбутнє нашої держави. На відмінно досліджую історію України і вірю, що ми – непереможні, ми – свідомі і сильні. Отже, мій шлях – нелегкий, а шлях Героїв – ще складніший.

Але я неодмінно зроблю все можливе, щоб наблизити нашу перемогу, щоб кожен з цієї тисячі днів був на краплину добрішим. З нами Бог! Слава Героям!