Я зі Слов’янська. У 2014 році у мене все згоріло. Донька живе в Росії, я не можу до неї доїхати. Так сама і живу. 

У нас тут багато побило будинків. І в мій влучило, і в сусідський, і ще у дві хати далі по вулиці. Я не знаю, куди йти. 

Ніякої допомоги не було. Син все, що міг, продав - за те і жив. Це вже третя чи четверта війна на моєму віці. І голод був, всяке переживала. Газу в мене немає. Купила дрова – майже чотири тисячі віддала. Не знаю, чи вистачить на зиму. Ніхто нічим не допомагає. 

Миру хочеться. Щоб хоч діти та онуки в мирі та злагоді пожили.