Росіяни пограбували ще й аптеки – людям ніде біло навіть ліки купити

Ми з Пологівського району. Мені 33 роки. Я маю чоловіка та дитину.

24 лютого все було, як завжди. Збирали дитину в школу, ввімкнули телевізор і побачили в новинах, що розпочалася війна. А десь через два тижні до нас заїхали окупанти. У нас вікно виходить на трасу Запоріжжя – Маріуполь, ми бачили, як рухалася техніка. У сусідні хати зайшли окупанти, почали грабувати. Було страшно виходити на вулицю, всі сиділи по своїх дворах.

Почалися проблеми з харчами, у магазинах були порожні полиці. Якщо щось привозили, то були дуже високі ціни.

Росіяни пограбували аптеки. Ліків не стало. Зв'язок пропадав, світло більш-менш було, але інколи вимикали на три дні. Вода була.

Щоб дитина не жила серед цих страхіть, ми виїхали у квітні в Запоріжжя. Складно було проїжджати через їхні блокпости. На кожному допитували, чоловіка роздягали. А на останньому їхньому пості обстріл почався. Ми, на щастя, не постраждали. Хочеться вірити, що до кінця року війна закінчиться  і всі зможуть повернутися додому.