Коли по Кремінній почали летіти рашистські снаряди, Наталя з чоловіком виїхали. Сподівались повернутись, але їх житла вже немає

Перший день війни для мене був дуже страшний. Я була сама вдома, мені подзвонила подруга і сказала, що почалася війна. Нас терміново викликали на роботу. Я працюю в навчальному закладі. У нас дітки проживали. І ми всі поспішали на роботу, бо нам потрібно було дітей батькам передати. 

Магазини в місті стали майже в один день порожніми. Були черги страшенні. Перші прильоти почалися у нас 7 березня, коли люди стояли в чергах по продукти, по воду. Майже на цілий день світло вимикали. У нас місто маленьке. Були мінометні прильоти, і через це газу й світла не стало. Вода в нас була. Ми з чоловіком були вдвох, тому їжі не так багато було потрібно. Мали деякі запаси, тож ми не голодували. 

Боялися навіть у ванну ходити, тому що тільки почнеш голову мити – і починається обстріл. Ми не знали, коли це розпочнеться. Відразу бігли в підвал і там пересиджували по декілька годин. 

Чоловік виїжджав із міста по роботі, ми з ним виїхали й думали, що назад повернемося. Поїхали зовсім без речей, у спортивному одязі. А потім не повернулися, залишилися в місті Дніпрі. Так тут і проживаємо.

Ми з чоловіком по його роботі їздили кілька разів у місто й назад, і щоразу з собою брали свою кішку Це ж як член сім’ї. З нами так і проживає. З тваринами не скрізь приймають на орендовану квартиру, але нам пощастило. 

Дніпро також обстрілюють, тільки ракетами. Коли я залишаюся сама вдома, то мені не зовсім комфортно. Страх є. Коли машина минає «лежачого поліцейського» у нас під вікном, то я іноді так підскакую! Буває, що ракети летять прямо над дахом, і чую свист. Більшість часу я перебуваю сама, бо чоловік працює. Оренда квартир дуже дорога у великих містах, тому доводиться багато працювати. Син був строковиком і війну застав як солдат. Зараз він мобілізований і продовжує воювати. 

Майбутнього я поки що його не бачу зовсім. День прожив – і слава Богу. У мене навіть житла немає. А житло – це основне для того, щоб бачити майбутнє. Роботу – подобається вона чи не подобається – знайти можна. А житло, яке коштує великих грошей, придбати дуже складно.