У перший день війни я почула вибухи. З вікна побачила, як щось палає. Було дуже страшно. Ще місяць я залишалась вдома, бо виїжджати було небезпечно. Багато автівок розстрілювали росіяни. Коли були сильні обстріли, я з дитиною сиділа у підвалі. 

Не дивлячись на небезпеку, я виїхала з дитиною до Запоріжжя. Вдома залишився батько, доглядає мою квартиру. 

Я влаштувалась на роботу. У Запоріжжі багато людей підтримали мене з дитиною. Це дуже приємно. 

Зараз я чекаю на мир. Мрію після перемоги повернутись додому.