Я не могла уявити, що станеться війна. Моє село розташоване на межі з Херсонською областю. Звідти прилітало все, що можна. Під час бомбардувань я бігала у підвал. Все навколо горіло, мені було дуже страшно. Всі мої сусіди виїхали, я на вулиці була одна. Води не було через обстріли. Також часто були пошкоджені лінії електромережі. Я почала ходити у шкільний підвал. Там прожила пів року. Потім у мене відмовила нога через стрес, я вирішила повернутись додому. Звісно, що у будинку вилітали вікна. Довелось вставити, а що робити? Зараз обстрілів поменшало. Мене рятувала підтримка друзів та доньки. Зараз сподіваюсь лише на мир та закінчення війни.