Це було вночі. Мені було тоді сім років. Я почув дуже гучні звуки.

Подумав, що це був салют, але потім у мою кімнату забігла мама і каже: «Артеме, ми спускаємося в підвал».

Я тоді жив з мамою і бабусею – у мене від народження немає тата. Ми спускаємося до підвалу не в наш під'їзд, а в сусідній. І ми там жили п'ять днів. А наступного дня зателефонувала мамина подруга [і сказала], що ми їдемо до Краматорська.

Ми їхали через блокпости, військові нас дуже швидко пропускали, бо позаду нас було чути постріли. І ось ми приїхали в місто. Нам відразу наші знайомі надали квартиру, яку здали. І ось ми живемо в Краматорську.