У нас у Снігурівці в перший день війни було ще більш-менш, росіяни до нас зайшли пізніше. Страшно було, коли вони ходили по хатах: щось дивилися, перевіряли документи. Життя в окупації дуже важке. Шокувало як вони себе вели: брали, що хотіли. Грабували людей. Вибухи лякали не менш сильно: постійно щось кудись летіло.

Так, звісно, у нас не було світла, не було газу. Їжа – тільки та, що в погребі. З водою були великі проблеми. Але ми всі разом пережили ці труднощі, допомагали один одному, ділилися.

В сім’ї всі стали нервові, злі. Мені і зараз психологічно дуже важко. Здається, що і далі буде нелегко, але віримо в перемогу, віримо, що відбудуємося і буде все добре.