Я жив у Краматорську. 20 років пропрацював на заводі. Дружина, два сини було. Старший загинув у грудні… 

Я залишався весь час у Краматорську. Родина виїжджала до Києва. У 2014 році ми виїжджали. Тоді було страшно і прикро за все, що відбувається. 

24 лютого прокинулися від вибухів у Краматорську. Син був у Харкові, навчався. Його там застала війна. Відразу не змогли його евакуювати. Він учився в університеті Каразіна. Потім звідти пішов у тероборону Харкова.

Найважче було проводити сина на війну.

Зараз дуже складно з роботою. Перші місяці було взагалі тяжко, поки нарешті не налагодили гуманітарну допомогу. Потім стало трохи простіше.