Ласориб Дар'я, вчитель
Шполянський ліцей №1 Шполянської міської ради ОТГ Черкаської обласі

Чому бути українкою – це моя суперсила?

В дитинстві я ніколи не захоплювалась супергероями. Не дивилася фільми про них, не читала комікси. Але, озираючись сьогодні, бачу їх серед нас. І кожен по-своєму герой. А головною їх суперсилою є те, що вони - українці!

Як можна не пишатися нашою унікальною культурою, давньою історією, нашими краєвидами, що захоплюють душу, а головне – нашими волелюбними людьми? Як не пишатися своїм народом, що за такий короткий час знову згуртувався для досягнення спільної мети – перемоги над черговим ворогом? І, звісно, – спів, адже хто тільки не знає про ту похилену калину та Україну, яку ми обов’язково розвеселимо! Перевагами українців є не жорстокість, не прагнення винищення, руйнування, а навпаки, потяг до мирного оновлення, спокійного творіння.

Я – українка, і великою гордістю для мене є український люд. І в минулому, і зараз, та, впевнена, і в майбутньому, ми прагнемо волі нашому народу, країні.

Українці – це вільнолюбний народ. Українці – це народ, у якому генетично закодовано віддано боротися за свою волю. Як говорив український державний діяч та письменник Володимир Винниченко: «Бути українцем – це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування». І я з цим повністю згодна: адже скільки разів принижували нашу життєдайну мову, зводили наклеп про наше походження, знецінювали нашу унікальність, та цією брехнею нас не зламали. Непокірна кров, яка дісталася нам від прадавніх предків, тече в наших жилах, будить спомини про гордість нашої історії - січових козаків, що жили на українських землях та охороняли їх, про представників українського національного відродження, що заклали в нас любов до милозвучного українського слова. Ця кров вирує в нас, змушуючи боротись за своє до останнього. Разом ми не поступимося своїм правом на існування, своїм місцем під чистим небом та потрібністю у світі. Бо і світ за правду, а правда точно на нашому боці!

Сила українців у єднанні, зараз ми робимо все задля швидкої перемоги. Благодійними концертами музичних гуртів, шкільними та громадськими ярмарками, донатами допомагаємо воїнам, що, не дивлячись на виснаження та втому, йдуть вперед.

Я знаю, що і маленька допомога мого шкільного волонтерського загону, що збирав кошти на дрон, робив окопні свічки, передавав чай, солодощі і теплі шкарпетки взимку воїнам, наближає нас до найзаповітнішої мрії кожного українця. Так, ми не змогли зібрати космічні кошти, і наразі цього не достатньо, але не потрібно здаватись! Не треба опускати руки, а тим паче бути байдужим. «Війна не може бути на певній території, якщо вона заходить – це біда для всіх. Нейтральним бути не можна», - казав колись відомий український співак Андрій Кузьменко із гурту «Скрябін».

Я вірю: ми і це лихо здолаємо, переможемо своєю суперсилою. Бо ми – українці. І ніхто ніколи і нізащо не відбере цього в нас. Любов до свободи, до свого народу, Батьківщини викарбувана в нашому серці назавжди, і тому ми будемо боротись до останньої краплини нашої непокірної крові. І хоч я ніколи не захоплювалась супергероями, українськими героями я пишаюся, і гордо звуся українкою!