Місто, де жила Ольга зі своєю родиною, російська армія сильно зруйнувала. Нині вони, хоч і повернулися додому, та спокою не мають 

Я мешкала у Донецьку до 2014 року. У перший день війни я була на роботі, неподалік від аеропорту. Тоді до нас прилетів снаряд, вбило мого співробітника.

Ми виїхали до Харкова. Я знайшла роботу, чоловік відкрив власну справу. І все було добре до 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна агресія.

Ми почули вибух о п’ятій ранку і прокинулися від цього. В автомобілях спрацювала сигналізація, потім почалася серія вибухів.

Були і літаки, і винищувачі, і «Гради». По нам стріляли усім, чим можна. Ми переховувалися в підвальному приміщенні.

В перший же день вторгнення ми поїхали в магазин, відстояли всі черги і купили все, що нам потрібно. Коли ми сиділи в підвалі і все більш-менш затихало, ми йшли в квартиру, готували, а потім знову спускалися в підвал.

Полтава – це те місто, куди ми змогли доїхати. Дорога зайняла дванадцять годин, бо були величезні затори. Там було відносно безпечно, тому ми зняли квартиру. Коли повернулися до Харкова, місто було покинуте, людей залишилося дуже мало. Я живу в тому районі, де багато зруйнованих будинків.

Зараз людей стає вже більше, але велике місто без світла виглядає дуже моторошно. Садочок, який відвідувала моя дитина, теж зруйнований. Таке відчуття, що вкрали наше життя.