До школи діти ходять за домашніми завданнями, туди дорога займає пів години. Вибухи чути з Авдіївської промзони, усього за 20 кілометрів звідси. Але діти вже не особливо на них звертають увагу. А ось коли під обстріл потрапляють житлові райони, це інша річ. Ти можеш вийти на вулицю – і раптово прилетить якась куля.
Я з острахом відпускаю дітей з дому. В'ячеслав і Віка вже пропустили кілька місяців навчання. Звичайно, їм краще в школі, але я боюся їх відпускати, коли чути вибухи поряд.
Зараз я у відпустці для догляду за однорічним сином. До декрету працювала на Авдіївському коксохімзаводі. Він часто потрапляв під обстріли, а в одну зі змін вибух був зовсім близько. Снаряд упав уночі біля вікна, скло посипалося. Я думала, що це вже все, кінець.
Але всі випробування я витримала і через кілька місяців на роботі познайомилася з другим чоловіком. Тепер усе добре, тільки хочемо, щоб настав мир.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
