Каушан Валентина (29.06.1950 – березень/квітень 2022), Каушан Микола (19.05.1945 – березень/квітень 2022)

Валентина Іванівна виросла у Маріуполі, Микола Васильович родом з села Карань, Донеччина. Пара познайомилась у Приазовському Технічному Університеті, бувши студентами одружилися. У шлюбі панувало взаєморозуміння й кохання, у тоді ще молодят народилося троє дітей. Удвох, чоловік з дружиною, часто їздили у відрядження Україною.

У будинок було попадання, він миттєво спалахнув

Майже 20 років прожили у м. Донецьку, але у зв’язку з військовими діями, які розпочалися у 2014 році, переїхали назад до Маріуполя. Онука розповідає, що бувши на пенсії займалися переважно городом, любили ходили на море.

“Ми постійно приїжджали до них у гості, свої літні канікули я проводила у них у Маріуполі. Людьми вони були роботящими, добрими, завжди готові були прийти на допомогу, виховали 4-х онуків“

Останнім часом Валентину Іванівну й Миколу Васильовича почало підводити здоров’я, це і було одною з причин через яку вони не поїхали з Маріуполя.

На фотографії з подружжям поруч песик на прізвисько Шериф, породи бордер-коллі, відомий маріупольцям у центрі міста.

“Про його долю на жаль невідомо, нам повідомили лише що Шеріфа прихистили до себе люди”

Зв’язок із бабусею та дідусем сім’я втратила на початку березня, коли зникли всі комунікації у Маріуполі. Про смерть дізналися лише у травні. Знайшли їх ДСНС у власній квартирі.

У будинок по вулиці Італійській (колишня Апатова) було попадання в березні, орієнтовно наприкінці місяця, будинок миттєво спалахнув. Точну причину смерті з’ясувати не вдалося, тіла вже розкладалися.

Для їх пошуків сім’я зверталися до структур, до волонтерів і місцевих, з сусідами зв’язку не було…Дуже важка втрата, особливо знаючи, за яких обставин все сталося. Вдалося за допомогою людей вивезти та поховати їх у місті Донецьку, де й жили бабуся з дідусем до 2014 року”

Історію  передано до Музею порталом «Букви»