Мешканка Петропавлівки Ірина народила доньку в самий розпал бойових дій у Луганській області.

У мене двоє дітей, дочка народилася якраз у 2014 році. Мене мало не на танку в пологовий будинок повезли, бо в лікарні сказали: «Ми вас не повеземо, їдьте як хочете». Їхати довелося аж в інший район, тому що у нас у лікарню снаряди влучили. Так що дочка у мене військова. Старшому синові було 11 років, зараз 18. Живемо самі, і бабуся, мама моя з нами живе.

Я пам’ятаю той день у 2014 році, коли поїхала на УЗД, а все тільки-тільки починалося, захопили СБУ в Луганську. Коли почали стріляти, звичайно, це був непередаваний жах. Я живу в місті Щастя, це ж п’ять секунд від мене. У нас тут чутно було гучно, як стріляють.

Можна було ховатися в підвалах, сусіди мої сиділи, але наш підвал був маленький, там були овочі. І до того ж, якщо воно бахне, то підвал засипався б. Так що нікуди ми не ходили.