Ми щодня боїмося. Тому що снаряд одного разу прилетів до нас у будинок. Усі люди почали кричати, вибігати хто куди, світло згасло, тому що повалилися опори. У моїй квартирі повністю не було двох стін і даху взагалі.

Упродовж останніх трьох років у мене – боротьба за виживання й за опіку над трьома племінницями. Це діти мого брата та його подруги. Батьки за дівчатками не дивляться, діти ходили на ринок, і чим їх пригостили, тим і годувалися. Я довго не могла забрати дітей у біологічних батьків. Але потім все вдалося.

Зараз я виховую чотирьох дітей, старшому синові – 15 років. Ми ледве зводимо кінці з кінцями, раніше моєї зарплати нам із сином вистачало, а зараз нас п'ятеро. Допомагають волонтери.