Коваленко Діана, 11 клас, Ліцей зі структурним підрозділом гімназії №1 Покровської міської ради Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Зима Марина Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 рік. Моя країна прокидається від вибухів, а моє рідне місто на Донеччині, де колись жив та працював відомий український композитор, всесвітньо відомого твору «Щедрик», М. Леонтович, як і тисячі інших міст України, потерпає від російських ракет. В місті паніка. Рідна школа переходить на дистанційне навчання, закриваються банки, медичні заклади та державні установи. Мама, я, бабуся і дідусь в розпачі.

Друзі та знайомі розсипаються, немов намистинки на склі. Хтось їде в село до бабусі, хтось в більш безпечне місто України, а хтось в іншу країну.

В моїй завжди веселій та згуртованій родині не чути сміху, співу та планів на майбутнє. Матуся часто плаче. Мені здається, вперше в житті вона не знає, що робити. ЇЇ колись впевнений, дзвінкий та надихаючий голос став хриплим та стурбованим. Відсутність світла та постійні обстріли міста змушували нашу родину більшість часу проводити в бомбосховищі. Тут була можливість приготувати їжу на звичайній пічці, розтопленій на дровах та зробленій руками мого дідуся і сусідів нашої багатоповерхівки. Колись палаючі очі моєї мами поступово втрачали блиск. В моїй душі оселився страх за мою родину. Я молила Бога, аби допоміг всім нам, українцям, витримати страшні часи та дочекатися перемоги.

Такими сірими були наші дні 2022 році. Та як би боляче не було, життя триває… Хтось живе з біллю, хтось адаптується, хтось знаходить в собі сили, збираючи себе по частинкам, та продовжує жити життя…

Ковтком свіжого повітря та поштовхом до нового життя моєї родини стала  поїздка в село до моєї прабабусі. Саме тут, в мальовничому українському селі, де співають півні, гудуть бджоли та червоніють вишні за вікном, я та мої рідні віднайшли спокій, віру в себе та в Україну. Спілкування з природою: збирання ягід, грибів, березового соку, а також медитації на березі широкої річки допомогли зробити перші кроки та навчитися проживати кольорове життя. Яка ж це насолода збирати малину!

Справжнє єднання з природою! Це таке щастя підіймати гілочку, ще мокру від ранішньої роси, та бачити безліч запашних, яскравих, екологічно-чистих ароматних ягідок!

А пізніше спостерігати, як власноруч зібрані ягоди перетворюються на корисне, запашне та цілюще варення. Саме в такі моменти я зрозуміла, що єднання з природою – це один із моїх ресурсів. Та щоб усвідомити це, я весь час спостерігала за мамою. Вона завжди була взірцем для мене. Саме у прабабусі мама почала детальніше вивчати психологію, читати більше книг та займатися розвитком своєї особистості. Звісно, я послідувала її прикладу. І окрім вивчення мов: англійської, польської та німецької, занурилася в вивчення психології та навичок комунікації.

Першим було навчання по саморозвитку з елементами психології, де я навчилася відстоювути власні кордони, впевнено висловлювати свою думку та опанувала навички самозахисту.

Наступним кроком був 20-годинний тренінг, на якому, ще під час навчання, я зрозуміла, що всі поразки, які трапляються на моєму життєвому шляху, роблять мене сильнішою, сміливішою та перестали лякати. Я знайшла свої сильні сторони та працюю над їх розвитком. Близько     2 місяці тому, закінчила навчання по комунікації та публічним виступам. Саме на ньому я навчилася боротися зі стресом, гідно і креативно презентувати себе, давати та отримувати конструктивну критику. На досягнутому не зупиняюсь. За рік планую вступати на кафедру психології, по закінченню стати великим професіоналом в галузі психології та мати можливість допомагати в кризових ситуаціях не лише собі, своїй родині, а й усім українцям. Я впевнено крокую до своєї мети та мрії, розвиваюся в даній галузі вже зараз, під час війни, яка триває вже 1000 днів в Україні.

Адже, як писав Наполеон Хілл: «Не чекайте. Час ніколи не буде ідеально відповідним».

Тож, не гайте часу! Використовуйте кожну хвилину для особистого розвитку, не падайте духом, підтримуйте рідних, допомагайте нужденним, мотивуйте один одного, донатьте на ЗСУ і вірте в перемогу. Слава Україні!