Два роки тому я гуляла із сином на дитячому майданчику. Навколо почало щось відбуватися, а що саме, я зрозуміла не відразу. Малюк почав говорити: «Нагорі бабах».

Ми пішли додому, і раптом ззаду виріс стовп землі. На всі боки полетіли грудки. Снаряди накривали місто, але звуків наближення вибухів я просто не чула. Виною цьому став зіпсований слуховий апарат (я з дитинства інвалід).

Що п’ять років за державною програмою я отримувала новий слуховий апарат, але вже другий рік змушена ходити із зіпсованим.

Дуже сильно переживаю за своїх дітей, адже ми живемо в найнебезпечнішому районі міста. Я менше реагую на гучні звуки, і навіть якщо снаряди падають поруч, не відразу відреагую, бо звук до мене доходить повільніше.

Я мати-одиначка, і придбання нового дорогого слухового апарата мені не по кишені.