У нас було прекрасне життя. Я брала кредити, доллар був менший. Мені вистачало на життя.

Я була в Маріуполі, а коли повернулась додому, там вже вікна розбиті. Це перший день війни. Через війну змінилось все. Все стало дорожче, вільно пересуватись стало складно.

Коли отримували «гуманітарку», ми всі молились на неї. Яка допомога була. Дякувати команді Фонда Ріната Ахметова.

Хочу забути війну. Ми всі стали знервовані. Я про щось розповідаю і можу даже заплакати. І діти стали знервовані.

Снаряд прилетів навіть у школу. Хочеться прокинутись зранку, а війни вже немає.

Дуже хочеться повернутись додому. В мене там діти, онуки, лишилась квартира. Але мені кажуть, що через Світлодарськ ще літають снаряди. Люди з вікон бачать як стріляють. Там ще немає повної тиші.

Мрію, щоб війна скінчилась, більше нічого не хочу. Тільки щоб діти і онуки жили мирно, як ми до війни. Я б і свого життя не пожалкувала, аби скінчилась війна.