Війна – це і жах, і страх, і взагалі не треба нам війни! Ми хочемо миру, щоб наші діти, внуки, правнуки жили в мирі та злагоді. Війни ми не хочемо!

Я пам’ятаю, якось ішла з роботи й повз мене пролетіло незрозуміло що, снаряд чи що, я так злякалася... Мені це так запам’яталося... і тут же кажуть, що почалася війна. Це було саме в [мій] день народження. Усі бігли кудись, і свати мої їхали в підвали і кажуть: «Ось, почалася війна». Це було 5 липня 2014 року. Я зібралася, чекала дітей у гості, а вони сказали: «Ні, ми в підвал поїхали». Потім я їх вмовила, що ніде нічого немає. Начебто нічого не шумно [було], і вони залишилися. Це мені запам’яталося.

Страх був за дітей, родину. Постійно боїшся чогось. За себе теж, але за себе вже якось не так, як за дітей, онуків страшно.

Я б хотіла забути, що почалася війна. Не хочеться й згадувати про це. Війна не потрібна. Бувало, що не було води. Канали ремонтували, постійно щось пропадало, [знову] ремонтували. Води не було в нас до двох діб.

Зараз теж боїмося, але віримо, що не буде війни.

Мрію про те, щоб діти жили щасливо, без війни, без усякого лиха, щоб був мир на Землі, щоб була дружба між народами.

Щастя – це здоров’я, благополуччя дітей, онуків, щоб усе було добре, щоб робота була тут, щоб діти наші не їздили по закордонах, не шукали роботу.

Найціннішим за останні роки стало життя людей і своє життя, і мир на Землі. Навчилися берегти життя, любити його. Ще більше життя любити, за життя боротися, щоб усе було добре, щоб був мир на Землі – це головне.