Дзвоник Анастасія, 1 курс, Запорізький національний університет

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мене звати Настя, мені 17 років, і я живу в місті Вознесенськ, що в Миколаївській області. За ці тисячу днів війни моє життя змінилося назавжди. Це був час випробувань, втрат, але й час, коли я зрозуміла, що таке справжня українська сила і єдність. З перших днів війни ми з сім'єю об'єдналися з іншими жителями міста, і вирішили допомагати нашим захисникам.  

Ми в’язали камуфляжні сітки, збирали пакети з продуктами і роздавали їх тим, хто цього потребував. Це була наша маленька, але важлива допомога.

Одним із найважчих моментів для мене та моєї родини були бойові дії в районі Болгарка мого міста. 6 березня 2022 року окупанти зайшли в моє місто. Там жили мої родичі, і ми з сім’єю чекали декілька напружених днів, щоб зробили зелений коридор, аби ми могли забрати їх до себе. Згодом, завдяки зусиллям наших захисників, з'явився зелений коридор, який дозволив нам евакуювати рідних з Болгарки. Це був день радості, полегшення.

Я бачу, як війна змінила моє місто, як змінилася моя країна.  Вона принесла багато болю і втрат, але вона також показала, наскільки ми сильні і здатні боротися за свою свободу.

Я вірю, що ми зможемо подолати всі труднощі і відбудувати нашу країну. Кожен з нас робить свій внесок у цю боротьбу, і разом ми обов’язково переможемо. Ці тисячу днів війни стали для мене уроком життя, вони стали для мене часом дорослішання. Я зрозуміла, що хочу присвятити своє майбутнє допомозі людям, які постраждали від війни. Я вирішила стати реабілітологом для військових. Мені хочеться допомагати тим, хто боровся за нашу свободу, хто захищав нас від ворога.

Я бачу, як ця війна травмувала наших захисників та захисниць, і я хочу допомогти їм повернутися до нормального життя. Це моя мрія, і я готова докласти всіх зусиль, щоб її здійснити.

Війна - це рана, що болить, але вона ж і зробила мене сильнішою та дорошлішою. Тисячу днів війни - це тисячу днів болю, тисячу днів страху, але і тисячу днів неймовірної сили духу. Тисячу днів, які навчили мене цінувати кожну мить, бути сильним, бути відповідальним, бути людиною. Я вірю, що ми переможемо. Я вірю в нашу країну, в наших героїв. Я вірю в своє майбутнє, в те, що зможу присвятити своє життя тому, щоб допомагати іншим.