Другого червня 2014 року загинув мій близький друг, а першого червня, у день народження мого сина, бомбили нас.

Я нікуди не виїжджала, весь час була тут. Як люди переживали блокаду, так і ми жили. Немає продуктів, не було пенсії чотири місяці. Сиділи на кабачках; виростили кабачки і на них жили. А бувало, знайшли банку старого жиру і раділи, наче золото знайшли.

Якщо чесно, я ворогові останньому не бажаю, щоби так жив, як живемо ми зараз.