Зранку дізналась з новин, що почалась війна. Було морально важко прийняти навіть слово «війна», а тим паче, що вона в моїй країні. Кожна подія шокувала і шокує, відлунює болем у серці.     

З гуманітарною проблемою не стикнулась, тому що живу в селі, є город, є запаси.

Наша сім'я завжди була дружня, а війна ще більше об'єднала.

Наша сім'я завжди була дружня, а війна ще більше об'єднала.

Я з дочкою 13-ти років живемо вдвох, старша донька живе окремо з чоловіком і двома дітками.

Зворушує наше українське єдинство, волонтерство, взаємодопомога. Наші діти, які допомагали вчителям плести сітки для захисників.

Роботи немає. Живу в селі, поблизу немає підприємств, щоб можна було піти на роботу. Стараємось своїми силами.

Моя мама проживала в іншій країні і від хвилювання за мене, за моїх дітей і онуків, пішла з життя внаслідок двох інсультів…