Мій онук Богдан, коли йому було чотири роки, втратив батьків під обстрілами. Він кілька годин пролежав під зруйнованою багатоповерхівкою.

Будинок упав, а онука придавило бетонною плитою. Це було 15 липня 2014 року. Тоді снаряди в центрі міста впали й вибухнули. Почали розбирати завали – спочатку були люди з горішніх поверхів, мертві всі, а потім відчинилося віконце, і почули всі голос Богдана – він весь час був притомний. Він вижив один з усього під'їзду. А його мати загинула під завалами.

Від квартири, де Богдан жив із батьками – моїм сином і невісткою, – нічого не залишилося. Тоді загинуло 11 осіб.

Наступного дня дуже погано онукові стало, почали відмовляти нирки. Йому провели операції. Лікарі сказали, що місця від переломів будуть турбувати його ще довго.