Яна Рябих, 10 клас

Куп’янський ліцей №1 Куп’янської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Рябих Світлана Сергіївна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Мені 15, і найбільшою мрією мого життя було жити в Харкові. Це місто мене вабило скільки себе памʼятаю: жвава Сумська вулиця, «Пузата хата» на Історичному музеї, піца в «Буфеті», найбільше в Україні оглядове колесо в Центральному парку, музичний фонтан у Саду Шевченка, найбільша в Європі площа. Це було не місто, а мрія. Провінційний Купʼянськ був для мене затісним. Я знала, що переїду до Харкова, як тільки закінчу школу.

Війна все змінила. З 28 лютого по 10 вересня 2022 року мій Купʼянськ був окупований. У липні моя мама ризикнула і спробувала виїхати зі мною і моїм братом із окупації. Цей день я не забуду ніколи.

Озброєні чоловіки постійно перевіряли наші документи, валізи, телефони. Ми годинами чекали, нас не пускали, казали, що нас розстріляють українські військові, якщо ми перейдемо на їхній бік. Брат плакав, а я просто міцно обіймала маму. Потім ми довго йшли пішки через якусь дамбу. Всюди були розкидані речі, іграшки, розкриті валізи. Стояло декілька спалених автівок. Одного разу я бачила таке у фільмі жахів, а тепер от на власні очі.

Я не знаю, скільки ми йшли. У мене боліли плечі від важкого рюкзака. Я поклала туди улюблену книжку - «Аліса в Країні Див». Вона  була велика і важка, але я її мужньо несла.

Коли я побачила український прапор, то зрозуміла, що йти лишилося небагато. Я не бачила його майже пів року. Це найпрекрасніші кольори, які я коли-небудь бачила.

Минуло трохи більше, ніж 2 роки, як я із мамою і братом живу в Польщі. Я вивчила польську мову, склала випускний іспит у 8 класі і вступила до технікуму на спеціальність «Графіка і поліграфія». Я вчуся створювати й ілюструвати книжки. На моїй полиці досі «Аліса в Країні Див». Та сама «Аліса». І тепер у мене нова мрія: написати книжку про Харків, у якому я так хотіла колись жити.