Турсінова Діана Абдулатіфівна, вчитель
ОЗО «Перебиковецький ЗЗСО І-ІІІ ступенів», село Перебиківці, Дністровський район, Чернівецька область
Чому бути українкою – це моя суперсила?
Привіт усім, хто читає оці рядки. Це не перший мій твір про Україну й, впевнена, що не останній. Україна — це для мене не просто частина землі. Це частина мене самої, за яку я готова боротися. Я жила, живу і буду жити з афоризмом у серці: «Моя суперсила в тому, що я українка». Я вважаю себе справжньою, щирою українкою, до нутра кісток. Кожен справжній патріот України має відчувати відповідальність за майбутнє своєї держави та рідного народу. Дуже важливо брати участь у суспільному житті, допомагати одне одному та спільно будувати сильну й квітучу країну. Саме у труднощах виявляється справжній дух нації, і українці завжди демонструють єдність та волю до перемоги над будь-якими труднощами.
Що означає бути патріотом під час російської збройної агресії? Хтось скаже «воювати на фронті». Хтось – «підтримувати в тилу». Насправді дві відповіді правильні. Адже кожен воює на своєму місці. Воїни стоять на передовій. Агрономи обробляють землю, збирають урожай. Хлібороби печуть хліб і відправляють на фронт. Рятувальники гасять пожежі від влучань ворожого снаряду. Лікарі лікують хворих і поранених. Волонтери віддають останні сили на підтримку ЗСУ. Архітектори розробляють план відбудови Маріуполя та інших знищених міст. Вчителі навчають дітей любити Батьківщину. Діти пишуть слова подяки і підтримки солдатам. Кожен на своєму місці робить свій внесок у Незалежність України.
Відмінністю українців від інших націй є незламна віра в перемогу, попри всі негаразди та падіння. Бо ми знаємо, що захищаємо. Знаємо, за що боремось. Влучними є слова геніальної української сучасної поетеси Ліни Костенко:
Боролись ми. Боролись наші предки.
Вже наших втрат неміряне число.
А знов свободу починай з абетки.
А знову скрізь те саме, що й було.
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Я пишаюсь тим, що я - українка! Адже українці завжди ставились до інших з відкритістю та гостинністю, а це є однією з найцінніших рис нашого народу. Необхідно проявляти толерантність та розуміння до різноманіття українського суспільства, відмовитися від дискримінації та ворожого ставлення до інших національностей, релігій, культур та поглядів. Втім, росіяни, що прийшли на нашу рідну землю з війною, не заслуговують на милість. До них треба ставитися як до ворога, яким вони і є, знищуючи з лютою ненавистю та без жодного жалю.
Не знаю чому, але вже здавна так склалося, що за весь час існування Україну намагаються скривдити, поставити на коліна, встромити ніж у спину. Але, якими б не були випробування, МИ завжди знаходимо сили на те, щоб підвестися, отямитися, підняти голову та йти далі. Але, як кажуть, ще не народилася та сила, яка може зупинити вітер, зруйнувати гору, висушити річку, закрити веселку, згасити сонце. Саме з такими образами завжди пов’язана в мене МОЯ Україна.
Зараз український народ будує вільну незалежну державу. І якою буде Україна, багато в чому залежить від нас. Я вважаю, що патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину.
І коли я думаю про рідний край, то вірю, що тут завжди шумітимуть верби й тополі, цвістимуть вишні, пишатиметься червона калина. Наш працелюбний народ здолає всі труднощі. Україна буде багатою, розвиненою, демократичною державою.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Т. Шевченко