Я збирався на роботу, пив чай. Почув два вибухи. Прийшов на роботу, пів зміни відпрацював і поїхав додому.

Газу немає в селі. Хліб у магазин завозили, і все. Вода у нас в ямах була. Ми сиділи в підвалі. 

Якось жінка сказала:  «Може, підемо хоч годину поспимо». І тут - як дало у дворі! Все посипалося на жінку. Собаку вбило, дім розбило. 

Ми в ту ніч у двір вийшли, пішли до знайомих, потім повернулися. Давай прибирати те, що у нас порозвалювалося. Треба було зірватися і тікати. О дев’ятій ранку нас волонтери вивезли в Кривий Ріг, до сестри. 

Менший син виїхав з дітворою, ми за онуків переживаємо. Ми готові, щоб війна хоч сьогодні закінчилася.