Мій батько – Теплов Іван Іванович, 1916 року народження, загинув на фронті у Велику Вітчизняну війну. Мати – Теплова Євдокія Афанасіївна, медсестра, 1920 року народження, прожила 96 років. Я виросла напівсиротою у великій селянській родині.

У перший клас пішла 1948 року. Успішно закінчила сім класів української школи. Закінчила курси бухгалтерів колгоспу. Пішла на роботу на Курдюмівський цегляний завод на посаді рахівника. Успішно закінчила Донецький хіміко-технологічний технікум, присвоєно кваліфікацію бухгалтера. Пройшла всі щаблі бухгалтерії та з 1969 року призначена головним бухгалтером. Пропрацювала на цій відповідальній посаді до пенсії. Загальний стаж роботи на одному підприємстві – приблизно 50 років. 1995 року пішла на заслужений відпочинок.

Була одружена, зараз удова. Маю двох синів 1960-го і 1970 року народження.

Курдюмівський цегельний завод випускав будівельну цеглу, почав давати плани під забудову приватного сектора. Селище розросталося, займалися озелененням, заасфальтували вулиці, побудували атракціони, обладнали ставок для відпочинку робітників. У селищі була стаціонарна лікарня, чергова швидка допомога, дитсадок на 240 місць.

1961 року завод почав випускати кислототривку цеглу, яка витримувала агресивне середовище. Відправляли залізничними вагонами по всій країні для хімічної промисловості. Мав наш кислототрив величезний попит.

У зв'язку з перебудовою почалися проблеми на виробництві, обірвалися численні зв'язки зі споживачами, з'явилася заборгованість із зарплати, запровадили бартерні операції.

Ніхто не очікував, що почнуться бойові дії на Донбасі, внаслідок яких під час обстрілу було пряме влучення в завод. Постраждало багато приватних будинків, загинули люди. Прийшла біда. Сиділи по льохах. Залізниця не функціонувала, виїхати в місто по ліки, харчові продукти не було можливості.

Тут і з'явилася гуманітарна допомога Ріната Ахметова. Щиро дякую Рінату Леонідовичу за таку неоціненну підтримку, яка допомагає вижити в цій важкій ситуації. Щиро дякую і низький уклін цій людині та її Фонду «Допоможемо». Нехай його Бог береже, бажаємо йому добробуту, міцного здоров'я на довгі роки за все це.

Чекаємо та сподіваємося, що скоро настане довгоочікуваний мир.